Для залучення коштів для будівництва покупець укладає 2 договори:

1) договір купівлі-продажу деривативу (цінних паперів) із компанією з управління активами;

2) договір купівлі-продажу майнових прав із замовником будівництва.

1) Дериватив — стандартний документ, що засвідчує права та обов'язки придбати у майбутньому на визначених ним умовах об'єкт будівництва. Предмет договору купівлі-продажу деривативу – це форвардний контракт.

Форвардний контракт — це договір, який зобов'язує замовника будівництва у майбутньому продати актив (квартиру/апартаменти) у визначений термін та на певних умовах із фіксацією ціни продажу під час укладання контракту.

Продаж форвардного контракту засвідчують (реєструють) у товарній біржі.

Форма договору – проста письмова, нотаріальне засвідчення не є обов'язковим.

2) Договір купівлі-продажу майнових прав укладають після виконання покупцем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів чи інших фінансових документів (деривативу).

Майнове право – це будь-які права на майно, відмінні від права власності. Майнове право не наділяє власника усіма правами власника, але підтверджує правомірність отримати право власності на нерухомість у майбутньому.

Договір купівлі-продажу майнових прав не визначений у статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» як допустимий механізм інвестування у житлове будівництво, але й не заборонений.

На підставі договору покупець отримує майнові права на об'єкт, який буде збудовано у майбутньому. Коли будинок буде введено в експлуатацію і присвоєно поштову адресу, Покупець має право зареєструвати право власності на обрану квартиру (при отриманні від продавця необхідних документів).

Форма договору – проста письмова, нотаріальне засвідчення не є обов'язковим.

Особливості:

• за договором деривативу не сплачується ПДВ та податок на прибуток, тому зменшене податкове навантаження на забудовника відбивається на ціні об'єкта інвестицій;
• мінімізовано ризик подвійного перепродажу об'єкта будівництва;
• у разі розірвання договору купівлі-продажу майнових прав не за угодою із забудовником, кошти, які були витрачені за договором купівлі-продажу деривативу, не повертаються;
• забудовник може витрачати гроші на будівництво до отримання необхідної дозвільної документації;
• немає контролю за фінансовими потоками залучених грошей інвесторів із боку держави чи управляючих, тому гроші можуть витрачатись не за призначенням.

На що звернути увагу:

• на умови договорів: чіткі характеристики об'єкта будівництва, момент передачі майнових прав, матеріальна відповідальність сторін, граничні терміни введення об'єкта в експлуатацію, порядок та підстави розірвання договору та повернення коштів, права та обов'язки сторін та ін.
• на наявність необхідного пакета дозвільної документації для будівництва;
• на репутацію суб'єктів будівництва та досвід будівництва подібних об'єктів;
• на повноваження та обмеження підписантів з боку забудовника.

Житлово-будівельний кооператив (ЖБК) – це юридична особа (компанія), яку створюють для участі у будівництві чи реконструкції житлового будинку та подальшої експлуатації.

Як юридична особа кооператив створюють фізичні та/або юридичні особи, які об'єдналися на основі членства. Як правило, покупці стають асоційованими членами кооперативу з правом дорадчого голосу, однак такий голос можуть не брати до уваги під час голосування у питаннях про прийняття нових членів, продаж квартир, купівлю матеріалів та інших. Якщо кооператив ліквідують, асоційований член кооперативу матиме перевагу в праві на повернення паю, порівняно з повноправними членами кооперативу.

Щоб отримати квартиру у власність, пайовик робить вступний внесок та пай у кооператив згідно зі статутом та договором про сплату пайових внесків.

На етапі підписання договору вказують механізм переходу прав власності: безпосередньо покупцю чи за договором міни через кооператив. Зазвичай після введення будинку в експлуатацію, ЖБК оформляє право власності на квартиру, після чого за договором міни оформляють обмін паю члена кооперативу на квартиру.

Договір про сплату пайових внесків у кооператив не визначено у статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» як допустимий механізм інвестування у житлове будівництво, але й не заборонено. Загалом регулюється Законом України «Про кооперацію» та нормами Цивільного кодексу України.

Форма договору – проста письмова, нотаріальне засвідчення не є обов'язковим.

Особливості:

• відносно проста схема залучення коштів: стаєте членом кооперативу - робите внесок - отримуєте квартиру;
• при статусі неприбутковості кооператив оптимізує оподаткування, витрачає менше часу та грошей для початку продажу квартир через ЖБК порівняно з ФФБ або облігаціями;
• повноправні члени кооперативу мають право брати участь в управлінні ЖБК;
• у разі несумлінних дій з боку адміністрації кооперативу, можливі подвійні перепродажі квартир;
• ЖБК може залучати кошти на будівництво до отримання дозвільної документації;
• за законодавством, у разі розірвання договору, термін повернення коштів до трьох років, але за договором може бути інший термін;
• немає контролю за фінансовими потоками з боку держави, можливість нецільового використання інвестицій;
• можливі конфлікти та судові суперечки через розбіжності «повноправних» членів ЖБК в управлінні;
• кооператив володіє квартирою до її викупу членом ЖБК;
• ЖБК відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном - все рухоме та нерухоме майно може бути продано або стягнуто;
• можливі додаткові витрати під час реєстрації договору міни до 2% (податки, збори та нотаріальні послуги).

На що звернути увагу:

• на умови договору: чіткі характеристики об'єкта будівництва, момент передачі майнових прав, матеріальна відповідальність сторін, граничні терміни введення об'єкта в експлуатацію, порядок та підстави розірвання договору та повернення коштів, права та обов'язки сторін та ін.
• на наявність необхідного пакета дозвільної документації для будівництва;
• на репутацію суб'єктів будівництва та досвід будівництва подібних об'єктів;
• на повноваження та обмеження підписанта;
• на статут житлово-будівельного кооперативу.