До введення будинку в експлуатацію та присвоєння поштової адреси майна юридично немає, тому укладається попередній договір.

За попереднім договором сторони зобов'язуються протягом певного терміну укласти основний договір на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір підписують із юридичною особою — компанією, яка представляє забудовника.

Попередній договір купівлі-продажу квартири не вказано у статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» як допустимий механізм інвестування у житлове будівництво, але й не заборонено.

Форма договору обов'язково має бути письмовою, при цьому судовою практикою в Україні передбачено і нотаріальне засвідчення.

Особливості:

• ризик залучення коштів на будівництво до отримання дозвільної документації;
• такі договори зазвичай нотаріально засвідчуються, але не підлягають державній реєстрації, тому з боку держави відсутній контроль за можливістю повторного перепродажу;
• держава, керуючі та інші органи не контролюють фінансові потоки залучених коштів;
• ризик можливості нецільового використання інвестицій через відсутність контролю за юридичною особою;
• при укладанні попереднього та основного договорів потрібно заплатити до 2% податків + витрати на нотаріальні послуги;
• труднощі у отриманні судового захисту — навіть за 100% оплаті та побудованому будинку не можна визнати право власності на квартиру до підписання основного договору;
• можливі непередбачені ризики для покупця у разі, якщо Основний договір не є додатком до Попереднього договору (покупець не ознайомлений із положеннями Основного договору).

На що звернути увагу:

• на умови договору: чіткі характеристики об'єкта будівництва, момент передачі майнових прав, матеріальна відповідальність сторін, граничні терміни введення об'єкта в експлуатацію, порядок та підстави розірвання договору та повернення коштів, права та обов'язки сторін тощо;
• на наявність необхідного пакета дозвільної документації для будівництва;
• на репутацію суб'єктів будівництва та досвід будівництва подібних об'єктів;
• на повноваження та обмеження підписантів з боку забудовника.

Дериватив — стандартний документ, який засвідчує права та обов'язки придбати в майбутньому на певних умовах об'єкт будівництва. Предмет договору купівлі-продажу деривативу – це форвардний контракт або деривативна угода.

Форвардний контракт або деривативна угода — це договір, який зобов'язує замовника будівництва у майбутньому продати актив (квартиру/апартаменти) у визначений термін та на певних умовах із фіксацією ціни продажу під час укладання контракту.

Продаж форварда/деривативу засвідчують (реєструють) у товарній біржі.

Цей договір не визначено у статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» як допустимий механізм інвестування у житлове будівництво, але й не заборонено

Форма договору – проста письмова, нотаріальне засвідчення не є обов'язковим.

Особливості:

• за договором форварда/деривативу не сплачується ПДВ та податок на прибуток, тому зменшене податкове навантаження на забудовника відбивається на ціні об'єкта інвестицій;
• мінімізовано ризик подвійного перепродажу об'єкта будівництва;
• забудовник може витрачати гроші на будівництво до отримання необхідної дозвільної документації;
• немає контролю за фінансовими потоками залучених грошей інвесторів із боку держави чи управляючих, тому гроші можуть витрачати за призначенням.

На що звернути увагу:

• на умови договору: чіткі характеристики об'єкта будівництва, граничні терміни завершення будівництва, введення в експлуатацію, матеріальна відповідальність сторін, порядок та підстави розірвання договору та повернення коштів, права та обов'язки сторін тощо;
• що передається за форвардом/деривативом (майнові права чи нерухомість);
• на вартість форварда/деривативу;
• на наявність необхідного пакета дозвільної документації для будівництва;
• на репутацію суб'єктів будівництва та досвід будівництва подібних об'єктів;
• на повноваження та обмеження підписантів з боку забудовника.