До введення будинку в експлуатацію та присвоєння поштової адреси майна юридично немає, тому укладається попередній договір.
За попереднім договором сторони зобов'язуються протягом певного терміну укласти основний договір за умов, встановлених попереднім договором. Попередній договір підписують із фізичною особою, яка зазвичай і є замовником будівництва.
Попередній договір купівлі-продажу квартири не вказано у статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» як допустимий механізм інвестування у житлове будівництво, але й не заборонено.
Форма договору обов'язково має бути письмовою, при цьому судовою практикою в Україні передбачено і нотаріальне засвідчення.
Особливості:
- ризик залучення коштів для будівництва до отримання дозвільної документації;
- складність перевірки фізичної особи у Єдиному державному реєстрі судових справ;
- такі договори зазвичай нотаріально засвідчуються, але не підлягають державній реєстрації, тому з боку держави відсутня контроль за можливістю повторного перепродажу;
- держава, керуючі та інші органи не контролюють фінансові потоки залучених коштів;
- при укладанні попереднього та основного договорів потрібно заплатити до 8,5% податків + витрати на нотаріальні послуги;
- труднощі у отриманні судового захисту — навіть за умови 100% оплати та побудованого будинку не можна визнати право власності на квартиру до підписання основного договору;
- можливі непередбачені ризики для покупця у разі, якщо основний договір не є додатком до попереднього договору (покупець не ознайомлений із положеннями основного договору).
На що звернути увагу:
- на умови договору: чіткі характеристики об'єкта будівництва, умови передачі права власності, матеріальну відповідальність сторін, граничні терміни введення об'єкта в експлуатацію, порядок та підстави розірвання договору та повернення коштів, права та обов'язки сторін та ін.
- на наявність необхідного пакета дозвільної документації для будівництва;
- на репутацію суб'єктів будівництва та досвід будівництва подібних об'єктів;
- на повноваження та обмеження підписанта з боку продавця;
- варто додатково перевірити дані фізичної особи (замовника будівництва) через Єдиний реєстр боржників.
За договором про спільну діяльність сторони зобов'язані спільно діяти задля досягнення мети без утворення юридичної особи. Мета в цьому випадку – ввести будинок в експлуатацію.
Учасники можуть не об'єднувати вклади, а можуть і об'єднати у вигляді простого товариства.
Під час укладання договору учасники визначають як будуть вести справи: представляти інтереси буде один, кілька або всі учасники.
Договір про спільну участь у будівництві не визначений у статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» як допустимий механізм інвестування у житлове будівництво, але й не заборонений.
Форма договору – проста письмова, нотаріальне засвідчення перестав бути обов'язковим.
Особливості:
- відносно проста схема залучення коштів;
- інвестору не потрібно платити третім особам для реалізації проекту;
- для покупця не виникає необхідності оплати податків та зборів під час підписання договору;
- у разі недобросовісних дій забудовника можливі подвійні перепродажі квартир;
- забудовник може брати гроші для будівництва до отримання дозвільної документації;
- немає контролю за фінансовими потоками з боку держави або інших керуючих;
- можливість нецільового використання грошей;
- такий договір не є правовстановлюючим документом, а тому не дає права користуватися / розпоряджатися квартирою.
На що звернути увагу:
- на умови договору: чіткі характеристики об'єкта будівництва, на порядок та момент передачі права власності, матеріальну відповідальність сторін, граничні терміни введення об'єкта в експлуатацію, порядок та підстави розірвання договору та повернення коштів, права та обов'язки сторін тощо;
- на наявність необхідного пакета дозвільної документації для будівництва;
- на репутацію суб'єктів будівництва та досвід будівництва подібних об'єктів;
- на повноваження та обмеження підписанта з боку забудовника;
- на кого покладено обов'язок ведення загальними справами та чи є об'єднання вкладів учасників.