Договір про участь у фонді фінансування будівництва - спосіб залучення інвестицій, передбачений ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Фонд фінансування будівництва (ФФБ) - це кошти, які передали управителю ФФБ. Управитель розпоряджається коштами за правилами фонду та на умовах договорів про участь у ФФБ.

Найпоширеніший тип ФФБ — вид "А", де ціну будівництва об'єкта визначає забудовник. Забудовник бере на себе ризик, що грошей не вистачить на всі роботи, а також зобов'язується вчасно здати об'єкт будівництва, незалежно від обсягів фінансування.

Є також вид "Б", де ціну на нерухомість визначає управитель ФФБ, який і збирає гроші на будівництво. Вид "Б" дорожчий, складніший у реалізації і зазвичай не використовується в Україні.

Фонди створюються з метою будівництва нерухомості за рахунок довірителів – фізичних та юридичних осіб. Довірителі ФФБ одержують нерухомість у власність після введення об'єкта в експлуатацію.

Забудовник зобов'язаний зареєструвати на довірителя право власності на квартиру власним коштом після введення об'єкта в експлуатацію, присвоєння поштової адреси та виконання довірителем обов'язків за договором.

Форма договору – проста письмова, нотаріальне засвідчення не є обов'язковим.

Особливості:

• чітке законодавче врегулювання;
  
• мінімальний ризик подвійного продажу об'єкта;
• існує типовий договір, затверджений державою, та перелік обов'язкових умов договору;
• відсутність оподаткування під час укладання договору участі у ФФБ, але є винагороди управителя за участі у ФФБ (в середньому 1,4% від ціни договору);
• опосередкований контроль над учасниками будівництва та цільовим використанням коштів з боку управителя ФФБ та держави;
• неможливо швидко повернути кошти у разі розірвання договору (тільки після залучення іншого довірителя або після введення будинку в експлуатацію);
• поточну ціну об'єкта будівництва визначає забудовник самостійно;
• управитель ФФБ повинен мати статутний капітал не менше 1 мільйона євро (у гривневому еквіваленті);
• управителем ФФБ може бути лише банк або фінансова компанія, яка має відповідну ліцензію;
• законодавством передбачено можливість заміни забудовника або управителя у разі виникнення проблем із будівництвом;
• фонд – це рахунок у банку. Якщо управитель не впорався чи збанкрутував, то гроші інвесторів залишаються на рахунках та їх можна передати іншому управителю;
• майнові права на об'єкт будівництва або об'єкт незавершеного будівництва стають предметом іпотеки між замовником будівництва та управителем.
• без зареєстрованого дозволу на початок виконання будівельних робіт не можна залучати гроші інвесторів.

На що звернути увагу:

• на репутацію управителя ФФБ: переконайтеся, що замовник будівництва та управитель не пов'язані між собою;
  
• на досвід та наявність відповідної ліцензії у управителя ФФБ;
• на наявність необхідного пакета дозвільної документації на будівництво;
  
• на умови договору: чіткі характеристики об'єкта будівництва, матеріальна відповідальність сторін, граничні терміни введення об'єкта в експлуатацію, порядок та підстави розірвання договору та повернення коштів, права та обов'язки сторін та ін.

До введення будинку в експлуатацію та присвоєння поштової адреси майна юридично немає, тому укладається попередній договір.

За попереднім договором сторони зобов'язуються протягом певного терміну укласти основний договір на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір підписують із юридичною особою — компанією, яка представляє забудовника.

Попередній договір купівлі-продажу квартири не вказано у статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» як допустимий механізм інвестування у житлове будівництво, але й не заборонено.

Форма договору обов'язково має бути письмовою, при цьому судовою практикою в Україні передбачено і нотаріальне засвідчення.

Особливості:

• ризик залучення коштів на будівництво до отримання дозвільної документації;
• такі договори зазвичай нотаріально засвідчуються, але не підлягають державній реєстрації, тому з боку держави відсутній контроль за можливістю повторного перепродажу;
• держава, керуючі та інші органи не контролюють фінансові потоки залучених коштів;
• ризик можливості нецільового використання інвестицій через відсутність контролю за юридичною особою;
• при укладанні попереднього та основного договорів потрібно заплатити до 2% податків + витрати на нотаріальні послуги;
• труднощі у отриманні судового захисту — навіть за 100% оплаті та побудованому будинку не можна визнати право власності на квартиру до підписання основного договору;
• можливі непередбачені ризики для покупця у разі, якщо Основний договір не є додатком до Попереднього договору (покупець не ознайомлений із положеннями Основного договору).

На що звернути увагу:

• на умови договору: чіткі характеристики об'єкта будівництва, момент передачі майнових прав, матеріальна відповідальність сторін, граничні терміни введення об'єкта в експлуатацію, порядок та підстави розірвання договору та повернення коштів, права та обов'язки сторін тощо;
• на наявність необхідного пакета дозвільної документації для будівництва;
• на репутацію суб'єктів будівництва та досвід будівництва подібних об'єктів;
• на повноваження та обмеження підписантів з боку забудовника.

До введення будинку в експлуатацію та присвоєння поштової адреси майна юридично немає, тому укладається попередній договір.

За попереднім договором сторони зобов'язуються протягом певного терміну укласти основний договір за умов, встановлених попереднім договором. Попередній договір підписують із фізичною особою, яка зазвичай і є замовником будівництва.

Попередній договір купівлі-продажу квартири не вказано у статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» як допустимий механізм інвестування у житлове будівництво, але й не заборонено.

Форма договору обов'язково має бути письмовою, при цьому судовою практикою в Україні передбачено і нотаріальне засвідчення.

Особливості:

• ризик залучення коштів для будівництва до отримання дозвільної документації;
• складність перевірки фізичної особи у Єдиному державному реєстрі судових справ;
• такі договори зазвичай нотаріально засвідчуються, але не підлягають державній реєстрації, тому з боку держави відсутня контроль за можливістю повторного перепродажу;
• держава, керуючі та інші органи не контролюють фінансові потоки залучених коштів;
• при укладанні попереднього та основного договорів потрібно заплатити до 8,5% податків + витрати на нотаріальні послуги;
• труднощі у отриманні судового захисту — навіть за умови 100% оплати та побудованого будинку не можна визнати право власності на квартиру до підписання основного договору;
• можливі непередбачені ризики для покупця у разі, якщо основний договір не є додатком до попереднього договору (покупець не ознайомлений із положеннями основного договору).

На що звернути увагу:

• на умови договору: чіткі характеристики об'єкта будівництва, умови передачі права власності, матеріальну відповідальність сторін, граничні терміни введення об'єкта в експлуатацію, порядок та підстави розірвання договору та повернення коштів, права та обов'язки сторін та ін.
• на наявність необхідного пакета дозвільної документації для будівництва;
• на репутацію суб'єктів будівництва та досвід будівництва подібних об'єктів;
• на повноваження та обмеження підписанта з боку продавця;
• варто додатково перевірити дані фізичної особи (замовника будівництва) через Єдиний реєстр боржників.

Дериватив — стандартний документ, який засвідчує права та обов'язки придбати в майбутньому на певних умовах об'єкт будівництва. Предмет договору купівлі-продажу деривативу – це форвардний контракт або деривативна угода.

Форвардний контракт або деривативна угода — це договір, який зобов'язує замовника будівництва у майбутньому продати актив (квартиру/апартаменти) у визначений термін та на певних умовах із фіксацією ціни продажу під час укладання контракту.

Продаж форварда/деривативу засвідчують (реєструють) у товарній біржі.

Цей договір не визначено у статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» як допустимий механізм інвестування у житлове будівництво, але й не заборонено

Форма договору – проста письмова, нотаріальне засвідчення не є обов'язковим.

Особливості:

• за договором форварда/деривативу не сплачується ПДВ та податок на прибуток, тому зменшене податкове навантаження на забудовника відбивається на ціні об'єкта інвестицій;
• мінімізовано ризик подвійного перепродажу об'єкта будівництва;
• забудовник може витрачати гроші на будівництво до отримання необхідної дозвільної документації;
• немає контролю за фінансовими потоками залучених грошей інвесторів із боку держави чи управляючих, тому гроші можуть витрачати за призначенням.

На що звернути увагу:

• на умови договору: чіткі характеристики об'єкта будівництва, граничні терміни завершення будівництва, введення в експлуатацію, матеріальна відповідальність сторін, порядок та підстави розірвання договору та повернення коштів, права та обов'язки сторін тощо;
• що передається за форвардом/деривативом (майнові права чи нерухомість);
• на вартість форварда/деривативу;
• на наявність необхідного пакета дозвільної документації для будівництва;
• на репутацію суб'єктів будівництва та досвід будівництва подібних об'єктів;
• на повноваження та обмеження підписантів з боку забудовника.