Інститут спільного інвестування - спосіб залучення інвестицій, передбачений ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Учасником інституту спільного інвестування (ІСІ) є особа, яка має цінні папери інституту загального інвестування, найчастіше – цільові облігації.

Але в Україні, по суті, інвестиційний договір — це попередній договір купівлі-продажу квартири. Правовідносини між сторонами регулюють порядок укладання договору купівлі-продажу квартири у майбутньому: інвестиційний фонд не передає інвестору жодних прав на об'єкт, а лише бере на себе зобов'язання підписати договір купівлі-продажу у майбутньому.

За попереднім договором сторони зобов'язуються протягом певного терміну укласти основний договір на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір підписують із юридичною особою — компанією, яка представляє забудовника.

Форма договору обов'язково має бути письмовою, нотаріальне засвідчення не є обов'язковим.

Така схема може бути ризикованою, оскільки інвестиційний договір укладається не безпосередньо із замовником будівництва. Недійсність договору між ІСІ та замовником будівництва може спричинити недійсність інвестиційного договору, який підписав інвестор з ІСІ. Якщо ІСІ не виконає умов із замовником будівництва, інвестиційний договір може бути розірваний або покупець не зможе оформити право власності.

Особливості:

• опосередкований контроль над інвестиційним фондом з боку третіх осіб, зокрема з боку держави;
• можливі непередбачені ризики, тому що покупець не знає положення договору купівлі-продажу на момент укладання попереднього договору (якщо Основний договір не є додатком).
• складнощі в отриманні належного та ефективного судового захисту;
• при нотаріальному посвідченні цього договору та укладанні основного договору слід сплатити до 2% податків + витрати на нотаріальні послуги;
• недобросовісний забудовник може влаштувати подвійний перепродаж об'єктів будівництва;
• складний механізм створення та обслуговування схеми та контроль з боку третіх осіб дає додаткові гарантії інвестору;

На що звернути увагу:

• на умови договору: чіткі характеристики об'єкта будівництва, момент передачі майнових прав, матеріальна відповідальність сторін, граничні терміни введення об'єкта в експлуатацію, порядок та підстави розірвання договору та повернення коштів, права та обов'язки сторін тощо;
• на репутацію суб'єктів будівництва та досвід будівництва подібних об'єктів;
• на повноваження та обмеження підписантів з боку забудовника;
• на умови договору між забудовником та ІСІ;
• на наявність необхідного пакета дозвільної документації для будівництва.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає майно у власність іншій стороні (покупцю) за гроші. За договором купівлі-продажу можна продати квартиру, земельну ділянку чи будинок — будь-який товар, який є у продавця або буде створено, придбано, отримано продавцем у майбутньому.

Договір купівлі-продажу передбачено та регулюється Цивільним кодексом України.

Форма договору – письмова, потребує нотаріального засвідчення.

Особливості:

• чітке законодавче врегулювання;
• мінімальний ризик подвійного продажу об'єкта;
• покупець протягом кількох годин стає власником майна;
• покупець має право відразу після укладення договору та реєстрації права власності користуватися та розпоряджатися таким майном на свій розсуд;
• додаткові витрати на нотаріальне оформлення угоди (до 2% - якщо продавець - юридична особа, до 8,5% - якщо фізична особа);
• договір можуть визнати недійсним якщо: немає дозволів та згоди на продаж, угода була фіктивною, договір підписала особа без повноважень або якщо договір порушує законодавство.

На що звернути увагу:

• на законність придбання об'єкта продавцем;
• на відсутність арештів, іпотек, заборон щодо об'єкта нерухомості;
• на повноваження та обмеження підписанта з боку продавця, а також на його дієздатність;
• на умови договору: терміни та умови передачі квартири покупцю, умови оплати, чіткі характеристики об'єкта нерухомості, права та обов'язки сторін;
• на відсутність недоліків або прихованих дефектів, що погіршують використання об'єкта;
• на відповідність фактичного планування кресленням у технічному паспорті;
• на справність інженерних мереж у квартирі (у будинку);
• на відсутність заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг;
• на наявність зареєстрованих осіб у квартирі (будинку), особливо малолітніх.